Особливості наявних спортивних дронів

Сценаріїв застосування квадрокоптерів є багато, хоча всі вони стосуються створення фото чи відео контенту на великій висоті, де перед оператором розкривається дивовижний панорамний вид. Відомо про активне застосування дронів в журналістиці, військовими, при полюванні, в агросекторі. Але є ще і таке поняття, як спортивний чи гоночний дрон. Є доволі популярна розвага, коли декілька операторів змагаються в тому, щоб першими дійти до фінішу на створеній трасі. Ці траси можуть бути або в закритих приміщеннях, або на відкритому просторі. Тобто, виробники роблять головний упор на те, щоб створити швидкий, маневровий, гарно керований квадрокоптер з мінімальною вагою та габаритами.

Признаки спортивного дрона

Якщо є бажання спробувати себе в подібних змаганнях або просто покерувати саме дроном спортивного формату, то варто навчитись відрізняти подібні квадрокоптери від звичайних апаратів. Тут є наступні признаки:

1. Легка конструкція, де нема нічого зайвого. Для швидкого просування через наявні перешкоди треба мати насамперед легкий дрон. Для цього в коптер не додають звичні в інших ситуаціях деталі, а саме GPS-датчики, механізми для розумного орієнтування в просторі, автоматичного повернення на базу, надпотужної камери та інше. Вважається, що купити квадрокоптер для перегонів треба з загальною вагою не більше 750 гр.
2. Баланс в розмірі гвинтів. Тут є залежність від потужності наявного мотора, проте дуже малі гвинти не зможуть забрати усю потужність двигуна, а занадто великі гвинти доволі швидко розрядять батарею. Найчастіше обирають між 6 та 7 дюймовими гвинтами, які виробляються з карбону.
3. Потужність мотора. Якщо брати професійну діяльність, а не просто квадрокоптер для новачків, то там застосовані мотори з показником Kv в 1000, хоча в ідеалі, при застосуванні особливого акумулятора, подібні мотори здатні працювати на 10000 оборотах та більше.
4. Габарити. Тут є вибір між 180 та 250 мм, що говорить про відношення до конкретного класу. Гоночні змагання проводяться саме між дронами в одному класі, що логічно.

5. Час польоту. Це дрони на легкій базі, де апріорі не може бути занадто місткого акумулятора, тому час зазвичай не перевищує 5 хвилин, відповідно, стільки ж і триває час одних перегонів.
6. Міцність корпусу. Подібний радіокерований квадрокоптер доволі часто стикається з перешкодами – це майже гарантовано навіть для досвідчених операторів. Тому виробник намагається балансувати між легкістю та міцністю конструкції квадрокоптера. На випадок аварії та зламів дрона, конструкцію можна розібрати та встановити нові елементи.
7. Камера. Це не квадрокоптер для селфі, проте однією із головних фішок гоночного процесу є передача зображення з дрона онлайн. У простому варіанті, картинка передається на смартфон, планшет чи ноутбук, але повне занурення у процес може бути тільки при наявності FPV-окулярів чи шолома. У другому варіанті буде відчуття, що оператор знаходиться в кабіні літака.

Різновиди класів

Питання вибору класу гоночного коптера виникає ще на старті. Перегони найчастіше проходять на дронах з рамою 180 чи 250 класу. Клас говорить про відстань по діагоналі між моторами. Перевагою саме цих класів є універсальність, тобто, там можна ставити різні деталі, що безпосередньо впливають на гонку. Мова йде про акумулятори, льотні контролери, регулятори швидкості, самі мотори та інше.

На дрон 180 класу можна поставити камеру GoPro, і це завжди перевага. Також сюди можна поставити мотори чи акумуляторні батареї із дронів вищого класу. Проблемою таких невеликих гоночних дронів є невеликі гвинти, що обмежують максимальну швидкість. Тут значно менше простору для маневрів коптера, тому що в процесі збирання дрона приходиться заздалегідь думати над тим, де саме краще ставити ті чи інші деталі.

Що до дронів гоночного формату 250 класу, то подібний квадрокоптер з камерою дає можливість поставити весь необхідний набір електронних елементів для обраної конфігурації моделі, включаючи місткі батареї. Туди можна поставити гвинти в розмірі в 6 дюймів, що дозволить розкрити потужність мотора. Головною різницею між представленими класами спортивних дронів є перевага у швидкості та спрощена процедура компонування та збирання коптера.

Як обрати такий коптер?

Якщо обирається спортивний квадрокоптер на подарунок або просто для себе, то варто розуміти – деякі елементи треба купляти окремо. Мова йде про акумулятор, пульт керування, шолом чи окуляри. Повністю зібрані й готові до застосування моделі спортивних дронів зустрічаються доволі рідко, тому варто заздалегідь думати про то, де саме докупляти ці елементи і що саме треба брати.

Міцність корпусу визначається матеріалом використання, і тут в пріоритеті має бути саме карбон, хоча є спортивний квадрокоптер з GPS, де рама виготовлена зі скловолокна або з пластику. Значно дорожче коштують спортивні коптери, де рама є алюмінієвою. При вивченні характеристик дрона варто дивитись не скільки на те, що демонструє квадрокоптер в процесі перегонів, але і те, чи складно його буде ремонтувати. Час ремонту однозначно настане, питання тільки в тому, чи дорого коштують гвинти, плати.

Якщо потенційний покупець шукає саме дрон для навчання, то не варто брати у якості першого коптера спортивні моделі. З високою швидкістю руху дрона може справитись тільки досвідчений оператор, відповідно, новачок майже гарантовано пошкодить квадрокоптер в перші часи експлуатації. Навіть якщо є намірі надалі брати участь в подібних перегонах, навчатись базовим аспектам керування квадрокоптером краще на більш простих моделях. Навіть підійде бюджетний квадрокоптер для дитини з мінімумом додаткових опцій і без камери.

Варіанти застосування

Перегони проходять в закритих чи відкритих локаціях, де маршрути вибудовуються так, щоб обов'язково були перешкоди, круті повороти та інші фактори, які суттєво підвищують динаміку перегонів. Пройти таку трасу доволі складно, тому варто намагатись окремо тестувати сам дрон, польоти по локації без інших операторів, також варто звикнути до польоту в шоломі чи окулярах. Досвідчені оператори радять новачкам пробувати спочатку довести до автомата процедуру злітання та посадки. По статистиці, саме тут є вірогідність пошкодити апарат.

Щодо тренувань, то краще пробувати робити перші вильоти на локаціях, де покриттям є не асфальт, а газон чи ґрунт. Потенційне падіння у такому разі буде не дуже чутливим, хоча і може нанести шкоди. Для того, щоб знайти ідеальну конфігурацію спортивного дрона, переважно обирають підхід, коли сам дрон збирають із різних деталей або модернізують придбаний коптер окремими частинами. Плюсом готової збірки є то, що всі частини гарантовано будуть сумісними один з одним, а збирати дрон буде просто через наявну інструкцію. При самостійному збиранні спортивного дрона, можна зіткнутись з ситуацією, коли придбані частини не можна скласти в єдиний механізм, або це складно зробити через відсутність інструкції.

Ключові навички для оператора

Якщо брати стандартний переносний квадрокоптер, то тут треба вчитись вильоту, посадці, керуванню в русі, запуску різних функцій та інше. Це не дуже швидкий процес, проте тут оператор готується до польотів у відносно спокійних умовах. З гоночними квадрокоптерами все дещо складніше, тому що тут треба мати швидку реакцію на те, що в даному моменті відбувається на трасі.

Швидкість, з якою рухаються спортивні коптери при максимальному розгоні, досягає іноді й 150 км/год, тому якщо навіть на момент відвернутися, можна не тільки покинути локацію для перегонів, але і не навмисно пошкодити дрон до критичного стану. Саме операторам-гонщикам варто вміти будувати шлях проходження маршруту з мінімальними втратами швидкості. Для перемоги варто вміти на ходу аналізувати особливості дронів у своїх конкурентів, щоб нівелювати їх переваги.

Спортивний квадрокоптер є особливим апаратом, де весь процес керування перекладається на оператора. Система практично не страхує від помилок, тому що це не квадрокоптер с датчиком перешкод або додатковими сенсорами, що допомагають вибудовувати маршрут проходження. І це точно не дрон для любителів, тому що до керування саме такими апаратами треба бути готовим.